У Києві створили етно-колекцію одягу за двадцять чотири години
Творчий безлад
Посередині столичної галереї «Лавра» лежить ціла гора відрізів тканин. До неї по черзі підходять присутні дівчата, роздивляються шматочки матерії та витягають з цієї купи те, що їм сподобалося. Далі на відрізи чекають ножиці та голки: майстрині нашвидкуруч створюють із них етно-одяг. У галереї панує справжня метушня, адже дівчата мають продемонструвати результати своєї праці лише за двадцять чотири години.
Час пішов!
Рукодільна магія
«Це дивовижний процес, схожий на чаклунство! Все починається з ось такої купи речей, а завершується моделями, на які приємно дивитися», – розповідає одна з організаторів проекту Ліза Волкова. Затіяти подібну акцію не так легко: все-таки, для учасників це двадцять чотири години роботи, а для організаторів – місяць підготовки, каже вона.
Кроїти треба швидко
Проте організатори нинішнього заходу вже мають подібний досвід: у липні цього року вони провели такий самий проект у Харкові. Тоді дизайнери (і професіонали, і любителі) встигли накреативити за добу тридцять шість моделей одягу. «Було дуже важко, адже для створення колекції одягу потрібно багато техніки: машинки, оверлоки тощо. Важливий нюанс – учасники проекту шиють одяг з тих матеріалів, які приносять самі. Тому сподіватися на те, що хтось притягне свою машинку та ще й поділиться нею, не варто», – каже Ліза Волкова.
Тема дизайнерської «гонки» у Харкові була дещо інша – «Міські божевільні». Нинішня, етнічна тематика акції має більш чіткі рамки, тому завдання для дизайнерів автоматично стає складнішим. «Для нас дуже важливо зробити не клоунаду чи попсу, – каже Ліза Волкова. – Ми дуже поважаємо символи минулого, але хочемо переосмислити етніку. Ми живемо у реальному часі, тому копіювати та займатися реконструкцією минулого – нецікаво».
У київській акції наважилися взяти участь сорок чоловік. З них двадцять два киянина, сімнадцять сміливців з Харкова та один – з Одеси. До слова, ставлення киян до проекту дещо здивувало організаторів. «Я люблю Київ, але реакція тутешніх людей на цей проект достатньо відрізнялася від реакції харків’ян, – розповідає Ліза Волкова. – У Києві нас часто питали, чи за участь в акції щось заплатять…»
Дизайнерка Оксана Ґудзик творить пліч-о-пліч з початківцями
Кравчиня вишиває, художниця – шиє
Валентина Гнечка з Києва працює кравчинею в ательє. А тут вона – вишивальниця. Дівчина прикрашає новостворену блузку: вишиває стрічками рослинний орнамент. Цю роботу, каже Валентина, вона обрала сама. «Хтось же мав вишити цей візерунок! – сміється дівчина. – То чому би мені за це не взятися?». Вишивальний етап добігає кінця, і майстриня вже роздумує, що робитиме далі. «Після вишивання також знайду собі якусь роботу, тут її багатсько», – каже вона.
На цю акцію Валентина потрапила несподівано – вона дізналася про це дійство лише за добу до його початку. «Моя начальниця вирішила сюди їхати, і я попросила, щоб вона взяла і мене», – розповідає кравчиня. А от Катерина Ткаченко (художниця з Харкова) у «марафонських» акція – не новачок. Раніше вона знімала «кіно за 24 години» у Харкові, тож тепер вирішила спробувати себе на дизайнерському поприщі. «Я ще ніколи не створювала одяг – лише переробляла та підшивала речі для себе», – зізнається Катерина. Нині у них з Валентиною – творчий тандем: дівчата разом роблять костюм з етнічним наголосом. «Верх цього костюма буде червоно-чорний, а низ (спідниця) – чорний з вишивкою. Тобто, костюм вийде етнічно-сучасний, – каже Валентина. – Сподіваюся, що за декілька годин ми впораємося».
Катерина Ткаченко та Валентина Гнечка створили творчий тандем
Сподіваємося, усім майстрам вдалося втілити у життя задумані моделі одягу. Акція розпочалася 25 вересня о 10:00 та, відповідно, завершилася сьогодні зранку. Найближчим часом ми покажемо вам фотографії цієї екстремальної етно-колекції!
