П'ятикласники вчаться за оновленою версією підручника "Вступ до історії України". Його автор Віктор Мисан, розповів про зміни в навчальній програмі з історії
Більшість сучасних підручників з історії не враховують досягнень і рекомендацій дитячої та підліткової психології.
Вони перевантажені навчальним матеріалом - історичним змістом. Кажу це як людина, яка в освіті вже 30 років. Хоча і завідую кафедрою всесвітньої історії в університеті, щорічно читаю кілька годин у школі. Тому знаю слабкі і сильні сторони кожного підручника з історії.
А яким повинен був бути шкільний підручник з історії?
Він не може бути правдивий, тому що історичної правди не існує, як і об'єктивної історії. Є лише факти та історична теорія - чиїсь оцінки і судження.
Тому дітей потрібно навчити розрізняти, що є фактом, а що - теорією. Хай вони знайомляться з різними оцінками цих фактів і роблять власні висновки.
У шкільному підручнику з історії має бути менше теорії, а більше джерел: фотографій, карикатур, листів, плакатів, телеграм, описів очевидців, газетних повідомлень, офіційних документів тощо.
До цих джерел необхідно підбирати завдання, щоб учні, досліджуючи їх, створювали власний авторський текст. У такому випадку шкільна історія стане предметом пізнання, дослідження. Ми отримаємо абсолютно іншу якість навчання. Саме такі підходи характерні для західноєвропейської школи.
Як відкоригували зміст програми з історії для п'ятого класу?
Змінили акценти щодо російської політики на українських землях протягом XVII-ХХ століть. Нашій східній сусідці формують новий імідж - неагресивного колонізатора.
У нову програму потрапила битва під Крутами, боротьба Української повстанської армії проти нацистів у роки Другої світової війни, суспільно-політичні події в Україні початку ХХІ століття.
Автор створює підручник на основі програми. Якщо з неї щось прибрано, то автор повинен це враховувати. Всі ми чудово розуміємо, для чого це зробили.
З 1991 року були чотири хвилі критики підручників з історії. Три з них - політичні, у 1995-му, 2005-му і 2010 році. І тільки одна - професійна: у 2008-му підручники з історії моніторив Інститут національної пам'яті.
До чого призведе часте переписування підручників з історії?
Це поганий приклад для молоді. Він формує нігілізм, песимізм, впливає на зміну цінностей. Переписування підручників - це результат відсутності стабільності. Повинно бути щось святе. Серед цього святого - наше минуле, яким би воно не було, - сумне, героїчне, драматичне, але воно наше. А так виходить, що вчора воно було одне, а сьогодні вже інше - відкориговане.
Якими бачите перспективи шкільної історичної освіти?
Трагедія нашої освіти в тому, що ми нічого не доводимо до логічного кінця. Наприклад, з 12-річною освітою. Перш ніж шукати її негативні сторони і наслідки, варто було б завершити це навчання і тоді вже давати оцінку.
Історія в сучасній школі - це галоп. Обсяг історичного матеріалу такий великий, що діти не в змозі його опрацювати, зрозуміти, засвоїти. Ось на завтра школяру потрібно прочитати три параграфа з десятками дат, прізвищ.
На повноцінне його опрацювання і засвоєння здатні лише окремі учні. Решта сім років будуть вчити історію в школі і нічого не запам'ятають. Історія, крім виховання патріота, громадянина, повинна формувати мислячу людину, розвивати її, змушувати думати та аналізувати.
У підручнику близько 20 правок
Правок у змісті автор підручника "Вступ до історії України" Віктор Мисан нарахував близько 20. Значна їх частина стосувалася російської політики в Україні:
- словосполучення "штучний голодомор" замінили на "голодомор";
- дописали, що до викупу Тараса Шевченка з кріпацтва мала відношення імператорська сім'я;
- зменшений обсяг інформації про Українських Січових Стрільців;
- прибрали легенду про золото гетьмана Полуботка;
- відсутній матеріал про героїв Крут;
- прибрали хід виборів президента 2004 року.
Завершується підручник хронологією 2001-го.
Автор: Олена Власова
За матеріалами: gazeta.ua
